• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Моє рідне село Григорівка

Село Григорівка
Бахмацького району
Чернігівської області

Назва походить від канцеляриста Григорія Григорьєва, який володів селом на початку XVIII ст.
Розташоване в улоговині колишньої річки Гайворонки (раніше судноплавної). Розміщене на південь від міста Бахмача на відстані 22 кілометрів. Поблизу села знаходиться станція Григорівка. Село підпорядковане Григорівській сільській раді.
На даний час на території сільської ради проживає 1085 чоловік.
Існуючий населений пункт./Files/images/карта.jpg

Григорівська сільська рада
Територія – 5597 га.

У Поліськім краю, у басейні Десни-чарівниці,
Бахмаччини земля. Пропливають над нею віки
Вона чула пісні, чула скрегіт шабельної криці
І в ній наше село заснували колись козаки.

Тут весною вода розливалась широким Дунаєм
І засновник Григорій селу назву співзвучную дав.
Батьківщину малу Григорівкою ми називаєм,
Рідну хату люблю де на покуті дідух стояв.

Пам”ятаєм, що тут ми родилися і виростали,
Нас ця добра земля годувала із власних долонь,
Нам цю землю любить пращури заповідали,
Їх палкий заповіт в наших душах горить, як вогонь.

ГРИГОРІВКА. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

(Нариси з історії Чернігівщини - посилання на додаткове зовнішнє джерело)

Село Григорівка виникло біля 1700 року. Воно було поселене в улоговині річки Гайворонки, яка в той час була судноплавною. Гайворонський козак Корній Салогуб купив у гайворонського козака Германа Черниша хату до свого грунту, загатив греблю і побудував млин, створив хутір, який з усіма угіддями за гетьмана Мазепи продав канцеляристу Григорію Григорьєву. Цей хутір і дістав назву Григорівка.Після приходу на Україну російських військ на чолі з князем Меншиковим Григорьєва було виселено, а хутір був переданий гетьманом Скоропадським Петру Корецькому – зятю полковника Михайла Міклашевського. Від Корецького Григорівка перейшла до Івана Черниша. Він віддав її в 1718 році своєму брату Василю, який, бувши чернігівським обозним, жив далеко від села, а тому передав її сину Михайлу. Той значно розширив Григорівку за рахунок захвату земель у гайворонських козаків.По ревізії 1713 року в Григорівці було 32 двори, в 1729 році – 50 дворів, в 1780 році – 100 дворів. В цей час особливо посилився процес закріпачення селян. Зростали податки на користь царської казни, збільшувались повинності.Після смерті М. В. Скоропадського Григорівка була розділена між двома синами – Іваном і Яковом. Полковник Іван Скоропадський одержав 26 дворів з 46 господарствами, а майор Яків Скоропадський – 66 дворів з 87 господарствамиУ другій половині 18 століття царський уряд Катерини ІІ провів ряд заходів, спрямованих на різке посилення влади поміщиків.У селі була економія Шереметьєва, в якого було 900 десятин землі і завод верхових коней. Верховодили в селі потомки Скоропадського: Василь, Михайло, Яків, Петро, а в середині 19 століття з”являється поміщик Псьол.У другій половині 19 століття після смерті Псьола ( 1888 р.) верховодить новий пан – Покорський-Журавко, який також мав зв”язки з Скоропадським. Цей пан мав у своєму володінні 700 десятин чорноземної землі.У цей час панувала нещадна експлуатація селян, знущання над ними. До 1861 року селяни відробляли панщину і платили подушне. У цьому році в селі працювали два винокурні заводи. Щорічно проводилось по три ярмарки, на які привозились різні товари.Після скасування кріпосного права селяни оголошувались особисто вільними, але поміщики залишалися власниками землі.

ПРО ГРИГОРІВКУ В ВІКІПЕДІЇ

ПРО ГРИГОРІВКУ В КОНТАКТІ (ДЛЯ КОРИСТУВАЧІВ, ЗАРЕЄСТРОВАНИХ В ГРУПІ "ГРИГОРІВКА")

Кiлькiсть переглядiв: 520

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Грудень 2018 Наступна
ПВСЧПСН
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31